не спиться..

00:58 ночі..я відчинила вікно, а там пахне літом)
в пам'яті одразу ж постають образи, асоційовані із цим поняттям...для кожного свої.
Дивно якось - ніч, всюди темінь і чорнющі очі вікон сусідніх будинків насторожено зазирають у душу, немов питаючись: "А ти чому не спиш? Всі вже поснули - так треба. Не порушуй правил"...так-так, усі довкола поринули у солодкий вир сновидінь, а я ще не сплю. Це я, власне, мабуть про людей-сов...таких, певно, меншість, бо ж довкола мене тиша і пустка. У такі моменти добряче чіпляє самотність, зараза(...я знаю, ти штучна - однак..
ніч - пора роздумів, покаянь, зізнань, усвідомлень. Може це і є час істини, бо зранку, коли прокинувся, усе здається таким безглуздим та дріб'язковим - усе те, про що думав цілу ніч. Недарма так. Усі звикли спати вночі, а якщо ні? Під час сну наш мозок на якийсь там відсоток вимикається, якщо ж не піддаватись сну - дивний стан, відкриваються нові грані і т.д. Чим досягається це? Відразу ж на думку спадає - темрява і тиша. Ну можна, звісно, по обіді зачинитись у ванній кімнаті - здавалося б, усі вимоги виконані - результат нульовий. Вплив Місяця - безперечно. І я зовсім не про наявність/відсутність фізичної втоми - зараз не про це.
Може бути, що Сонечко наше блокує частину процесів у мозку? Адже знайома ситуація, коли у спеку почуваєшся таким овочево-безпорадним, та й взагалі ледь не ідіотом:D
...ну от, до чого тільки не додумаєшся опів на другу ночі..хм

...м"ятний чай, книга Коельо та суцільна тиша о 24.00...таким був вчорашній вечір.
але відчуття були вартими, щоб ними ділитися)

...сьогодні день мене зустрів яскравим сонячним світлом, я прегарно виспалась, біля мене примостилась кішка і муркотіла))
до мене завітала подруга...ех..життя то хороша штука, не зважаючи на людей, які інколи його псують...

Учора прийняла на ніч подвійну дозу таблеток від кашлю..прокинулась через годину від того, шо були конкретні галюнікі...здалося, ніби я в народному одязі..ніби проходить якийсь фест..дурацьке відчуття
напівсон, напівреальність...все затьмарене..
потім ні з того ні з сього починаю плакати - вилилось чимало води з мене..напевно то треба було, бо психологічний стан, після семи днів у чотирьох стінах, дуже і дуже нестабільний..
сьогодні день пройшов непомітно і швидко - підтримка друзів дуже допомогла)))завтра останній день "заточения"..в п"ятницю вибігаю, виповзаю, вилітаю!!!

У мене дивний журнал, котрий живе своїм особистим життям і все вирішує сам...це правда